Ісаак Ньютон

Ісаак Ньютон (1643 — 1727) -англійський учений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики. Ісаак Ньютон коротка біографія Ісаак Ньютон народився 4 січня 1643 в селі Вулсторп, неподалік від Грантема, напередодні громадянської війни. Батько Ньютона, дрібний, але успішний фермер Ісаак Ньютон, не дожив до народження сина. Хлопчик народився передчасно, був кволим, тому його довго не наважувалися хрестити. Незважаючи на слабке здоров’я в дитинстві, він прожив 84 роки.

З трьох років Ісаак виховувався бабусею, часто хворів, цурався однолітків, проводив багато часу в мріях і роздумах. У 1655 році Ньютона віддали вчитися в розташовану неподалік школу в Грентемі, де він жив у будинку аптекаря Кларка.  Будучи фізично слабким, відчуваючи серйозні комунікативні труднощі, юний Ньютон доклав багато зусиль для того, щоб досягти успіху в навчанні і стати першим серед однолітків. Серйозність хлопчика, його інтерес до математики, обдарованість не залишилися непоміченими, знайомі спільними зусиллями вмовили матір Ісаака дозволити синові продовжити навчання, хоча у неї були на нього свої плани. У підсумку після серйозної підготовки 5 червня 1660 р 17-річний Ньютон вступає до Кембриджського університету на особливе становище: він не платив за навчання, але зобов’язаний був прислужувати заможним студентам. Справжнім студентом Ньютон став в 1664 р, а на наступний рік він був уже власником ступеня бакалавра витончених мистецтв.

Внесок Ньютона в науку

Закони Ньютона являють собою основи класичної механіки. Перший закон Ньютона пояснює збереження швидкості тіла при скомпенсованих зовнішніх впливах. Другий закон Ньютона описує залежність прискорення тіла від прикладеної сили. З трьох законів Ньютона можуть бути виведені інші закони механіки. Він сформулював емпіричний закон теплообміну й побудував теорію швидкості звуку. У математиці Ньютон паралельно з Готфрідом Лейбніцом розвинув числення нескінченно малих, працював з рядами, узагальнив біном Ньютона та запропоновував метод Ньютона розв’язування нелінійних рівнянь. У книзі «Математичні начала натуральної філософії» Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію. Використовуючи свою теорію Ньютон зумів пояснити закони Кеплера, що описують рух планет навколо Сонця, чим заперечив останні сумніви щодо геліоцентричної системи світобудови.